Карта сайта Роздрукувати
22 грудня 2016
Про необхідність реформування вищої юридичної освіти в Україні | коментар Оксани Ільченко, «Юридична газета»

Вже не один рік українські роботодавці у сфері юридичних послуг нарікають на недостатню підготовку випускників правничих вишів, які, отримавши дипломи, не можуть працювати без сторонньої допомоги. Молодих спеціалістів доводиться перевчати геть у всьому, витрачаючи на це не лише час, а й фінансові ресурси. Саме тому роботодавці із осторогою ставляться до претендентів без стажу, зменшуючи тим самим шанс останніх на роботу за фахом. «Це замкнене коло, коли роботодавці вимагають наявність 3-річного стажу, а взяти його просто ніде», – поділився з «ЮГ» один зі старшокурсників юридичного вишу.

Перша постанова Кабінету міністрів України, у якій йшлося про «негайне» реформування юридичної освіти, побачила світ ще у 2000 р. З того часу уряд видав ще кілька аналогічних документів, однак модернізація так і не розпочалася. Сьогодні, переконані експерти, з якими спілкувалась «ЮГ», далі відкладати не можна. Річ у тому, що у державі триває масштабна і безпрецедентна за мірками Європи правова реформа. Її результатом має стати суттєве оновлення кадрового наповнення більшості установ, так чи інакше пов’язаних із виконанням юридичних функцій. Та якщо Україна не готуватиме фахівців належним чином, ідеологія реформи поступово зійде нанівець.

Серед нагальних проблем, які освітяни мають вирішувати вже зараз, експерти називають неузгодженість стандартів національної юридичної освіти із європейськими; надмірну кількість юридичних навчальних закладів, більшість з яких не здатні забезпечити належну якість освітніх послуг; підготовку юристів відомчими навчальними закладами; недостатню практичну підготовку випускників; неналежну якість науково-педагогічних кадрів; відсутність системних змін у підготовці науковців тощо. Потрібні інноваційні програми, зміни у системі контролю якості освіти, нові спеціальні програми розвитку академічного середовища, системи підготовки і навчання кадрів, наголошують фахівці.

Підводні камені

Аби врешті задовольнити освітянський запит, Міністерством освіти і науки України спільно з Міністерством юстиції та за участі керівників профільних вишів і народних депутатів була створена робоча група, яка розпочала роботу над «Концепцією вдосконалення правничої (юридичної) освіти для фахової підготовки правника відповідно до європейських стандартів вищої освіти та правничої професії» (далі – Концепція). В її основу лягли численні рекомендації Комітету міністрів Ради Європи, спільна декларація про Європейський простір вищої освіти, прийнята в Болоньї 19 червня 1999 р., доповідь Венеційської комісії «Європейські стандарти незалежної судової системи. Частина І: незалежність суддів» CDL-AD (2010)004, а також результати національних досліджень.

Метою документу його натхненники проголосили утвердження розуміння фаху правника як незалежної професії, спрямованої на утвердження верховенства права та захист прав і свобод людини. У тексті робоча група намагалася визначити стандарти правничої освіти, методологію рейтингового оцінювання правничих шкіл, підстави для доступу до правничої професії, обсяг дослідницької та практичної складової під час викладання у правничих школах, а також засади самоврядності цих самих правничих шкіл. От тільки питання, чи вдалися ці намагання, деякі фахівці вважають спірним.

Наприклад, однією з найбільш обговорюваних пропозицій, закладених у Концепції, стала ідея щодо запровадження наскрізної магістратури (замість існуючої двоступеневої моделі «бакалавр-магістр») та єдиного кваліфікаційного іспиту для випускників юридичних шкіл на кшталт ЗНО у системі середньої освіти. За задумом авторів, іспит має складатися з питань різного рівня складності, спрямованих на перевірку інтегральної, загальних і спеціальних компетенцій випускника, визначених стандартом правничої освіти. Адмініструванням іспиту повинна перейматись державна правнича екзаменаційна комісія, сформована як незалежний колегіальний орган з представників правничих професій, МОН, Мін’юсту та академічного самоврядування правничих шкіл.

Більшість фахівців, з якими «ЮГ» обговорювала Концепцію, схвально поставились до запропонованої ідеї, вважаючи, що її впровадженні нарешті допоможе вирішити проблему надмірної кількості правничих вишів. Заклади, нездатні підготувати студентів до єдиного іспиту, зауважили спеціалісти, закриватимуться або перепрофільовуватимуться.

Неоднозначні оцінки

Іншим прикладом є положення документу, у якому йдеться про визначення правничих професій. За задумом авторів, такими мають стати професії судді, адвоката, прокурора і нотаріуса. Крім того, наводиться вичерпний перелік додаткових видів професійної діяльності у сфері права та видів діяльності, для яких «може бути потрібна» вища юридична освіта. При цьому окремі фахівці не розуміють, куди поділися науковці та викладачі права, які, за логікою, повинні мати найбільш ґрунтовну правничу освіту і підготовку. Як відзначив один з експертів, з яким «ЮГ» спілкувалася на тему реформування правничої освіти, підготовку університетських викладачів автори Концепції залишили поза увагою, а також недопрацювали положення про розвиток правничих наукових досліджень.

Неоднозначно оцінюють спеціалісти і деталізацію навчального процесу. Так, натхненники документу пропонують вихованцям юридичних вишів опановувати роботу у малих групах з використанням кейсів, вирішувати практичні задачі, переймати навички від практикуючих представників правничих професій. От тільки дивним, зауважують фахівці, видається те, що всі ці методи давно вже застосовуються, і ніхто їх відміняти не збирається.

З сумнівом сприймають освітяни і положення про проходження студентами практики у судах, державних установах та прокуратурі. Ця практика є й зараз, кажуть вони, проте часто вона полягає у ксерокопіюванні документів, їх підшиванні й т.д. Суди та держустанови мотивують це секретністю, неможливістю доручати певні роботи студентам і т. ін., що, безумовно, не сприяє набуттю молоддю практичних професійних навичок.

У режимі очікування

Ті, хто уважно передивлявся Концепцію (текст її розміщений на сайті МОН), відмічають і інші недоліки, проте більшість фахівців усе ж схильні підтримати документ основу реформування юридичної освіти з подальшим його обговоренням та вдосконаленням. Щоправда, Ліга професорів права вважає Концепцію надто складною і воліє краще написати нову, аніж переробляти ту, що є. Однак ця думка не є популярною у професійних колах.

Нагальним питанням залишається і питання часу: коли саме розпочнеться реформа? Міністр юстиції Павло Петренко сподівається, що Концепція буде затверджена вже наступного року. А от саме реформування, вважає він, об’єктивно не може відбутися швидко. З ним погоджуються й інші спеціалісти, пропонуючи створити веб-сторінку для відкритого обговорення документа, ініціювати створення Асоціації правничих шкіл та консолідувати усю правничу спільноту незалежно від професійної спрямованості. Водночас міністр переконаний, що коли б реформування не розпочалося, студенти матимуть змогу довчитися за старою моделлю, а юридичні виші не закриватимуть за адміністративною вказівкою.

Коментарі:

Оксана Ільченко, партнер ЄПАП Україна

«Реальність така, що лише декілька вузів реально готують спеціалістів, які можуть відразу після отримання диплома включатися в роботу, пов’язану із юридичним обслуговуванням іноземних інвестицій. Цього дуже мало, зважаючи на потреби ринку. Що потрібно змінювати негайно у вищій юридичній освіті, так це збільшити кількість годин англійської мови, в т.ч. юридичної, вчити студентів писати документи англійською; дати ширший доступ професіоналам з ринку до викладання – практичні заняття не повинні вести ті, хто не практикує у відповідній сфері права (це питання ефективного використання грошей платників податків); частину годин, відведених на гуманітарні непрофільні дисципліни, перерозподілити на користь точних наук.

Ринок потребує юристів, які мислять як інженери, біологи, програмісти і архітектори. Університети, які першими сьогодні запропонують курси на перетині права з цими дисциплінами, вже завтра виграють боротьбу за студента».

Катерина Бєляєва

З повною версією матеріалу можна ознайомитись за посиланням.

Ключові контакти

повернутися назад